МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «БЕРЕЗІЛЬ»
Бориспільської міської ради Київської області

Столичний театр лірики та драми «Течія» представив у нашому місті моно-виставу за мотивами поем Т. Шевченка «Відьма» і «Княжна», яку до цього схвально сприйняли не лише глядачі Києва, а й Японії. Виконувала її актриса театру і кіно, поет і публіцист Наталія Морозова-Шимада. Протягом сценічного дійства глядачі разом із нею занурилися у бурхливе море трагедійної шевченкової поезії. Навіть не вірилося, що всі ці образи -- від ніжної і чистої княжни до жорстокого брутального князя, створює на сцені одна людина. Після вистави актриса, відповідаючи на запитання, в чому різниця між моно-виставою і декламацією, сказала: «Навантаження значно більше, якщо декламатор просто розповідає, то виконавцю моно-вистави доводиться проживати на сцені життя своїх персонажів».

Хто ж вона, актриса, якій вдалося впоратися з незвичайним завданням? Звідки в неї цей талант, з яких джерел черпає сили для втілення не одного лише образу, а Кобзаревої поезії? Уже після вистави Наталія Морозова-Шимада розповідала:

Про себе
— Я львів’янка, з російськомовної родини. Та дуже люблю українську мову, поезію Кобзаря. Тато в мене –військовий, мама – інженер. А любов до театру, артистичні здібності, певно, від бабусі, яка мріяла стати актрисою і багато грала в своєму житті, але не на професійній сцені. Будучи дружиною репресованого, вона не змогла вступити до театрального училища.

Втілити бабусину мрію вдалося мені. Я — випускниця Харківського інституту мистецтв, після його закінчення довелося грати в театрах Харкова, Львова. А в дев’яностих роках перебралася до Києва, можна вважати, на малу батьківщину моєї мами. Тут довелося працювати в різних театрах: ТЮГ (Театр юного глядача), «Візаві», Академічному театрі на Подолі та ін. У 2006 році ми вперше з двома виставами побували в Японії. Тож з того часу моє життя, як творче, так і особисте, нерозривно пов’язане з цією країною.

Про свій театр
Мені вдалося створити в Києві власний театр, про який вже давно мріяла. Першим нашим проектом стали дві вистави – «Не можу уявити, що буде завтра» Тенесі Уільямса та «Тоірева кочіра» японського драматурга Децуяку Мінору.

А знаковою виставою стало «Украдене щастя» у постановці режисера Яремківа, який належить до школи Віктюка. У 2010 році зареєстрували свій театр як громадську організацію, адже це дає набагато більше свободи в самій побудові творчого процесу.

Про «Течію» в Японії
— В Японії наш театр зіграв уже сім вистав, і всі були щиро сприйняті глядачами. У цій країні лише слов’ян живе до сорока тисяч, серед них кілька тисяч українців. Але наші вистави відвідували не лише представники діаспори, а переважно японці. Для них природною є участь Всесвіту у людських долях, що так притаманно поезіям Шевченка. Допомогла донести до японців виставу, переклавши її текст на японську мову, волонтер і перекладач Оксана Піскунова, яка вже чимало років мешкає в Японії. Завдяки Оксані перед виставою на березі Тихого океану мені влаштували фотосесію в образі Княжни.

Нині ж Шевченкова «Княжна» у виконанні Морозової-Шимади пролунала і в Борисполі. Сталося це завдячуючи зустрічі кілька років тому двох талановитих актрис Світлани Бевз і Наталії Морозової на зйомках відомого серіалу «Возвращение Мухтара», де їм обом довелося грати. Познайомилися, згодом заприятелювали. Тож нарешті після успішних виступів колеги в Японії директор Бориспільського муніципального театру Світлана Бевз запросила Наталю зіграти моно-виставу в Борисполі. Вистава вже отримала схвальні оцінки від міських театралів 20 лютого. А сьогодні, 26 лютого, о 13 годині виставу покажуть ще раз. Безкоштовні квитки на неї отримали переможці шевченкових читань, які напередодні дня народження Кобзаря традиційно проходитимуть у Борисполі. Відвідати виставу зможуть і всі бажаючі бориспільські шанувальники театру і поезії Тараса Шевченка.

Наталія Можайкіна,
«Трудова слава» від 26 лютого 2016 року

А одна з глядачок Наталі Крилата подарувала пані Наталії свою поетичну присвяту:

«Звучить в Японії Шевченкова «Княжна»,
І океан відлунює ті строфи.
По черзі образи яскраві вирина.
Їх серцем відчуваєш – грає профі.
Тендітна постать в білосніжному вбранні,
Рясний вінок із маками на косах.
А потім в чорному, під маскою брехні…
І знову інша – в розпачі і боса.
Вирують хвилі—декорації живі—
Підіграють майстерності актриси.
Вистава з мандрами пустилася у світ,
І не потрібні більше їй куліси.»